Автор Тема: Закони для водія.  (Прочитано 36927 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Offline Maxard

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 2410
  • карма +277/-0
  • Измаил, Одесская обл.
Re: Закони для водія (вибрані статті).
« Reply #30 : 28 Лютого, 2011, 10:35:20 »
Закон України "Про дорожній рух", вибрані статті

Стаття 14. Учасники дорожнього руху
Стаття 15. Основні положення щодо допуску до керування  транспортними засобами
Стаття 16. Основні права та обов'язки водія  транспортного засобу
Стаття 17. Основні права і обов'язки пішохода
Стаття 18. Основні обов'язки та права пасажира
Стаття 19. Основні права і обов'язки велосипедистів  і погоничів тварин
Стаття 20. Навчання різних груп населення Правил дорожнього руху
Стаття 21. Автомобільні дороги, вулиці,  їх поділ, користування ними
Стаття 32. Основні вимоги щодо переобладнання  транспортних засобів
Стаття 33. Основні вимоги щодо технічного стану транспортних  засобів, що перебувають в експлуатації
Стаття 34. Реєстрація та облік транспортних засобів
Стаття 35. Державний технічний огляд транспортних засобів
Стаття 36. Основні вимоги щодо технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів
Стаття 37. Підстави для заборони експлуатації транспортних засобів
« Останнє редагування: 28 Лютого, 2011, 13:45:22 від Maxard »
Если чего-либо не стоит делать, этого не стоит делать и за деньги (с)

Offline Maxard

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 2410
  • карма +277/-0
  • Измаил, Одесская обл.
Re: Закони для водія (вибрані статті).
« Reply #31 : 28 Лютого, 2011, 14:12:02 »
Стаття 14. Учасники дорожнього руху
    Учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху мають право на:
    безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху;
    вивчення норм і правил дорожнього руху;
    отримання від гідрометеорологічних, дорожніх, комунальних та інших організацій, а також підрозділів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України інформації про умови дорожнього руху. { Абзац четвертий частини третьої статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законами N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003, N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008 }    Учасник дорожнього руху може оскаржити дію працівника підрозділів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової
служби правопорядку у Збройних Силах України у разі порушення з його боку чинного законодавства. {  Частина четверта статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законами N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003, N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008 } 
    Учасники дорожнього руху зобов'язані:
    знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху;
    створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам;
    виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
    Працівники органів внутрішніх справ, військової інспекції безпеки дорожнього руху, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, дорожньо-експлуатаційних служб при виконанні
службових обов'язків можуть відступати від окремих вимог Правил дорожнього руху лише у випадках і при виконанні умов, викладених у них. ( Частина шоста статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законами N 557-XIV ( 557-14 ) від 24.03.99, Законами N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003 )

Стаття 15. Основні положення щодо допуску до керування транспортними засобами
    Кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.
    Право на керування транспортними засобами відповідної категорії може бути надано:
    мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії A1, A) - особам, які досягли 16-річного віку;
    автомобілями, колісними тракторами, самохідними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами, які експлуатуються на вулично-дорожній мережі, всіх типів (категорії B1, B, C1, C, T), за винятком автобусів, трамваїв і тролейбусів, - особам, які досягли 18-річного віку;
    автомобілями з причепами або напівпричепами (категорії BE, C1E, CE), а також призначеними для перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів, - особам, які досягли 19-річного віку;
    автобусами, трамваями і тролейбусами (категорії D1, D, D1E, DE, T) - особам, які досягли 21-річного віку.
    Перелік медичних протипоказань (захворювань і вад), за наявності яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
    Особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов'язана пройти медичний огляд, підготовку або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів ( 487-2009-п ) визначається Кабінетом Міністрів України.
    Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів здійснюються в акредитованих закладах незалежно від форми власності та підпорядкування, які за результатами атестації отримали відповідний атестат.
    Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації водіїв здійснюються спеціалістами, які відповідають визначеним кваліфікаційним вимогам. Перелік вимог до закладів, кваліфікаційні вимоги до спеціалістів, які здійснюють таку підготовку, визначаються спільним актом Міністерства внутрішніх справ України, спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань освіти і науки, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань праці та соціальної політики.
    Державтоінспекція Міністерства внутрішніх справ України створює та веде реєстр закладів, які здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, та здійснює державний контроль за додержанням ними вимог законодавства у цій сфері. Основною формою державного контролю у сфері безпеки дорожнього руху за діяльністю закладів незалежно від форми власності і підпорядкування є державна акредитація закладу та атестація його викладачів, яка проводиться не рідше одного разу на п'ять років у порядку ( 490-2009-п ), визначеному Кабінетом Міністрів України.
    Уповноважений орган Міністерства аграрної політики України створює та веде реєстр закладів, які здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації трактористів-машиністів та здійснює державний контроль за додержанням ними вимог законодавства у цій сфері.
    Теоретичний і практичний іспити для отримання права на керування транспортними засобами відповідної категорії складаються в підрозділах Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України та в уповноваженому органі Міністерства аграрної політики України.
    Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії і талоном до посвідчення водія транспортного засобу. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух ( 995_041 ) діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
    Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення.
{ Стаття 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1528-IV ( 1528-15 ) від 19.02.2004; в редакції Закону N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008 } 

Стаття 16. Основні права та обов'язки водія  транспортного засобу
    Водій має право:
    керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі на дорогах, вулицях та в інших місцях, де рух транспорту не заборонено у встановленому порядку;
    довіряти у встановленому порядку право користування і розпорядження приватним транспортним засобом іншій особі, яка має відповідне право на керування;
    знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи;
   відступати від вимог цього розділу Закону в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян;
    на відшкодування витрат у разі надання транспортного засобу працівникам міліції та охорони здоров'я у випадках, передбачених цим Законом;
    на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху;
    одержувати необхідну допомогу від посадових осіб, організацій, що беруть участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху.
    Водій зобов'язаний: мати при собі та на вимогу працівників міліції, а водії військових транспортних засобів на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України передавати для перевірки посвідчення, реєстраційні та інші документи, що підтверджують право на керування транспортним засобом, а також дорожні (маршрутні) листи і документи на вантаж, що перевозиться (крім
власників транспортних засобів, які використовують їх в індивідуальних некомерційних цілях), а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та ліцензійну картку на автомобільний транспортний засіб у разі надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів; ( Абзац другий частини другої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законами N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003, N 1961-IV ( 1961-15 ) від 01.07.2004, N 3370-IV ( 3370-15 ) від 19.01.2006 )
    виконувати розпорядження працівників міліції, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової
інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; ( Абзац третій частини другої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003 )
    вживати всіх можливих заходів до забезпечення безпечних умов для пересування найбільш уразливих учасників дорожнього руху - дітей, інвалідів, велосипедистів і людей похилого віку;
    не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів; {Абзац п'ятий частини другої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008 }[/color]
    перевірити перед вирушенням у дорогу технічний стан транспортного засобу та стежити за ним у дорозі;
    своєчасно подавати транспортний засіб на державний технічний огляд;
    під час руху на автомобілі, обладнаному ременями безпеки, бути пристебнутим, а на мотоциклі - в застебнутому мотошоломі;
    надавати переважне право для проїзду транспортним засобам із включеними синіми або червоними проблисковими маячками та спеціальними звуковими сигналами;
    сплатити збір за першу реєстрацію транспортного засобу згідно з Податковим кодексом України ( 2755-17 ); { Абзац десятий частини другої статті 16 в редакції Закону N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010 }
    надавати переважне право руху пішоходу, який знаходиться на пішохідній доріжці (зебрі). У цьому разі водій зобов'язаний надати можливість пішоходу безпечно перейти дорогу, вулицю;
    вживати заходів щодо збереження чистоти автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та смуги відчуження, у тому числі з боку пасажирів.
    Надавати транспортний засіб:
    а) працівникам міліції та охорони здоров'я для доставки у найближчий медичний заклад осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, а водії військових транспортних засобів також і посадовим особам Військової служби правопорядку у Збройних Силах України; ( Пункт "а" частини третьої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003 )
    б) працівникам міліції, а водії військових транспортних засобів також і посадовим особам Військової служби правопорядку у Збройних Силах України для виконання непередбачених і невідкладних службових обов'язків по затриманню правопорушників. При цьому водій має право на відшкодування збитків згідно з чинним законодавством. ( Пункт "б" частини третьої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 743-IV ( 743-15 ) від 15.05.2003 )
 {  Частину четверту статті 16 виключено на підставі Закону N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008 }[/color]
Если чего-либо не стоит делать, этого не стоит делать и за деньги (с)

Offline Maxard

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 2410
  • карма +277/-0
  • Измаил, Одесская обл.
Re: Закони для водія (вибрані статті).
« Reply #32 : 28 Лютого, 2011, 14:20:14 »
Стаття 17. Основні права і обов'язки пішохода
    Пішохід, тобто особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу (до пішоходів належать також особи, які рухаються в інвалідних колясках без двигунів, ведуть велосипед, мопед чи мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу або інвалідну коляску), має право:
    на переважне перетинання проїзної частини по позначених пішохідних переходах;
    при відсутності в зоні видимості переходу чи перехрестя переходити дорогу, вулицю, залізничний переїзд під прямим кутом до краю проїзної частини на дільниці, де вона добре проглядається в обидві сторони;
    вимагати від державних та місцевих органів влади, власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів створення необхідних умов для забезпечення безпеки руху.
    Пішохід зобов'язаний:
    рухатися по тротуарах, пішохідних або велосипедних доріжках, узбіччях, а в разі їх відсутності - по краю проїзної частини автомобільної дороги чи вулиці;
    перетинати проїзну частину автомобільної дороги, вулиці по пішохідних переходах, а в разі їх відсутності - на перехрестях по лінії тротуарів і узбіч;
    керуватися сигналами регулювальника та світлофора в місцях, де дорожній рух регулюється;
    не затримуватися і не зупинятися без необхідності на проїзній частині автомобільної дороги, вулиці і залізничному переїзді;
    не переходити проїзну частину автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, поза пішохідними переходами при наявності роздільної смуги, а також у місцях, де встановлені пішохідні чи дорожні огородження;
    стримуватися від переходу проїзної частини при наближенні транспортного засобу з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом;
    не виходити на проїзну частину із-за нерухомого транспортного засобу або іншої перешкоди, що обмежує видимість, не переконавшись у відсутності транспортних засобів, що наближаються.

Стаття 18. Основні обов'язки та права пасажира
    Пасажир, тобто особа, яка користується транспортним засобом, але не причетна до керування ним, зобов'язаний:
    здійснювати посадку в транспортний засіб лише із спеціального майданчика, а в разі його відсутності - з тротуару чи узбіччя;
    здійснювати посадку і висадку лише після повного припинення руху транспортного засобу;
    не відволікати увагу водія від керування транспортним засобом;
    під час руху на автомобілі, обладнаному ременями безпеки, бути пристебнутим, а на мотоциклі - в застебнутому мотошоломі.
    Пасажир при користуванні транспортним засобом має право на: безпечне перевезення себе і багажу;
    відшкодування заподіяних збитків;
    своєчасну і точну інформацію про умови і порядок руху.

Стаття 19. Основні права і обов'язки велосипедистів  і погоничів тварин

    Особи, які керують велосипедами без двигунів, мають право:
    їздити по спеціальних велосипедних доріжках, а в разі їх відсутності - по краю проїзної частини дороги, вулиці чи узбіччю.
    Вони зобов'язані:
    використовувати технічно справні та належним чином обладнані велосипеди;
    не перевозити вантажів, що заважають керуванню;
    не перевозити пасажирів, за винятком дітей віком до семи років, на спеціально обладнаному сидінні.
    Погоничі тварин зобов'язані:
    не залишати тварин на проїзній частині без догляду, не переганяти тварин через залізничні колії та дороги, вулиці поза спеціально відведеними місцями, а також через проїзну частину в темний час доби і в умовах недостатньої видимості.
    Візки (сани) повинні бути обладнані світловідбивними пристроями, а в темний час доби - і ліхтарями.

Стаття 20. Навчання різних груп населення Правил дорожнього  руху
    Навчання громадян Правил дорожнього руху ( 1306-2001-п ) здійснюється згідно з типовими навчальними програмами ( 670-2009-п ), підготовленими спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань освіти і науки, погодженими з Міністерством внутрішніх справ України і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань автомобільного транспорту та затвердженими Кабінетом Міністрів України.
    Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань освіти і науки забезпечує вивчення Правил дорожнього руху ( 1306-2001-п ) в дошкільних, позашкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладах, а також підготовку і перепідготовку педагогічних працівників, діяльність яких пов'язана з навчанням громадян Правил дорожнього руху ( 1306-2001-п ) та підготовкою, перепідготовкою і підвищенням кваліфікації водіїв транспортних засобів.
    Розвиток у дітей навичок безпечної поведінки на дорогах розпочинається в дошкільних навчальних закладах із трирічного віку. У загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладах може проводитися навчання учнів Правил дорожнього руху ( 1306-2001-п ) за програмами підготовки водіїв категорій A1, A, B1, B.
    Державтоінспекція Міністерства внутрішніх справ України, засоби масової інформації надають допомогу у проведенні профілактичних заходів і в навчанні різних груп населення Правил дорожнього руху" ( 1306-2001-п ).
{ Стаття 20 в редакції Закону N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008 }

Стаття 21. Автомобільні дороги, вулиці,  їх поділ, користування ними
    Автомобільна дорога, вулиця являє собою частину території, в тому числі в населеному пункті, призначену для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розміщеними на ній спорудами.
    Автомобільні дороги, вулиці поділяються на: загального користування, відомчі та приватні.
    Автомобільні (позаміські) дороги загального користування поділяються на дороги державного та місцевого значення.
    Автомобільні дороги державного значення поділяються на магістральні та інші.
    У містах вулиці та дороги поділяються на магістральні вулиці та дороги, дороги та вулиці місцевого значення.
    Порядок користування автомобільними дорогами визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 32. Основні вимоги щодо переобладнання транспортних засобів
    Переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України.
    Не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії. ( Частина друга статті 32 в редакції Закону N 234/94-ВР від 10.11.94 )
    При переобладнанні п'яти і більше транспортних засобів повинні виконуватися вимоги статті 30 цього Закону.
    Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах.

Стаття 33. Основні вимоги щодо технічного стану транспортних  засобів, що перебувають в експлуатації
    Технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку.
    Обов'язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.

Стаття 34. Реєстрація та облік транспортних засобів
    Державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.
    Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.
    Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.
    Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних
машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються підрозділами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України. Для автоматизованого обліку зареєстрованих транспортних засобів та відомостей про їх власників ведеться Єдиний державний реєстр, держателем якого є Державтоінспекція Міністерства внутрішніх справ України.
    Відомчу реєстрацію та облік транспортних засобів Збройних Сил України, житлово-комунального господарства, а також тих, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, здійснюють:
    транспортних засобів, які належать військовим частинам, об'єднанням чи організаціям, що входять до складу Збройних Сил України, - уповноважений орган Міністерства оборони України;
    великотоннажних транспортних засобів та інших технологічних транспортних засобів - уповноважений орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці;
    трамваїв і тролейбусів - уповноважений орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства;
    перегонових і спортивних транспортних засобів - уповноважений орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань спорту;
    тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів - уповноважений орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики.
 Порядок здійснення відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів ( 1032-2009-п, 8-2010-п ) визначається Кабінетом Міністрів України. Для ведення відомчого обліку зареєстрованих транспортних засобів відповідними органами, якими вони зареєстровані, створюються уніфіковані автоматизовані електронно-облікові системи.
    Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.
    На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають вимогам стандартів. Закупівля за державні кошти бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на які покладений обов'язок щодо їх реєстрації.
    Єдині зразки державних номерних знаків та вимоги до них, у тому числі тих, що виготовляються за індивідуальним замовленням, встановлюються державними стандартами України.
    Власники транспортних засобів, зареєстрованих у підрозділах Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть замовити один додатковий комплект номерних знаків, який виготовляється за їх індивідуальним замовленням та відповідає вимогам стандартів.
    Власникам транспортних засобів або уповноваженим на використання цих транспортних засобів особам може бути відмовлено в проведенні реєстрації (перереєстрації) таких транспортних засобів, коли такі особи мають заборгованість зі сплати штрафних санкцій за порушення правил, норм і стандартів у сфері безпеки
дорожнього руху, - до сплати ними зазначеної заборгованості.{ Стаття 34 в редакції Закону N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008 - зміни щодо державної реєстрації мопедів набирають чинності з 1 січня 2010 року; див. п.1 розділу II Закону N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008 }
Если чего-либо не стоит делать, этого не стоит делать и за деньги (с)

Offline Maxard

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 2410
  • карма +277/-0
  • Измаил, Одесская обл.
Re: Закони для водія (вибрані статті).
« Reply #33 : 28 Лютого, 2011, 14:26:31 »
Стаття 35. Державний технічний огляд транспортних засобів
    Транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі, а також причепи (напівпричепи) до них підлягають обов'язковому державному технічному огляду в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Перевірка технічного стану транспортних засобів проводиться виключно акредитованими в установленому порядку
суб'єктами господарювання, які мають відповідну ліцензію.
    На кожний транспортний засіб, що пройшов державний технічний огляд і визнаний технічно справним, видається талон про проходження державного технічного огляду. Закупівлі за державні кошти бланків таких талонів здійснюються органом, на який покладено обов'язок щодо їх видачі.
    Забороняється експлуатація транспортних засобів, що не пройшли обов'язкового чергового державного технічного огляду.
    Державний технічний огляд транспортних засобів, що призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, здійснюється цими підрозділами, а перевірка технічного стану цих транспортних засобів під час проведення державного технічного огляду - уповноваженими суб'єктами господарювання на підставі дозволу, виданого Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України в порядку і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
    Державтоінспекція Міністерства внутрішніх справ України створює та веде реєстр суб'єктів господарювання, уповноважених здійснювати перевірку технічного стану автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок та інших прирівняних до них транспортних засобів, та здійснює державний контроль за додержанням цими суб'єктами вимог законодавства у цій
сфері.
    Державний технічний огляд тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і
меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів здійснюється уповноваженим органом Міністерства аграрної політики України.
    Уповноважений орган Міністерства аграрної політики України створює та веде реєстр суб'єктів господарювання, уповноважених здійснювати перевірку технічного стану тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, та здійснює державний контроль за додержанням цими суб'єктами вимог законодавства у цій сфері.
    Під час проведення державного технічного огляду працівниками Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України здійснюється контроль за наявністю полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") (крім осіб, які відповідно до закону звільнені від цього виду обов'язкового страхування), внесенням власниками транспортних засобів обов'язкових платежів, сплатою штрафів, за порушенням правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, а також за своєчасністю проходження медичного огляду водіями.{ Частина восьма статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010 }
    Власникам транспортних засобів або уповноваженим на використання цих транспортних засобів особам може бути відмовлено в проведенні державного технічного огляду в разі, коли такі особи мають заборгованість зі сплати штрафних санкцій за порушення правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, до
сплати ними зазначеної заборгованості.
    У разі непредставлення транспортного засобу на державний технічний огляд протягом п'яти і більше років або встановлення факту його знаходження в розукомплектованому і непридатному для експлуатації стані, або неможливості знайти його власника Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України чи уповноваженим органом Міністерства аграрної політики України відповідно вживаються заходи щодо вибраковування (списання) та
зняття з державної (відомчої) реєстрації цього транспортного засобу.
    Порядок проведення державного технічного огляду транспортних засобів, зареєстрованих іншими уповноваженими державними органами, встановлюється цими уповноваженими органами.
{ Стаття 35 в редакції Закону N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008 }

Стаття 36. Основні вимоги щодо технічного обслуговування і  ремонту транспортних засобів
    Власники транспортних засобів або особи, які їх експлуатують, зобов'язані забезпечувати своєчасне і в повному обсязі проведення робіт по їх технічному обслуговуванню і ремонту згідно з нормативами, встановленими виробниками відповідних транспортних засобів.
( Частину другу статті 36 виключено на підставі Закону N 3370-IV ( 3370-15 ) від 19.01.2006 )
    Уряд Республіки Крим, місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування повинні організовувати роботу і всіляко сприяти створенню мережі служб швидкої технічної допомоги учасникам дорожнього руху безпосередньо на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах.

Стаття 37. Підстави для заборони експлуатації транспортних  засобів
    Забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також без талона про проходження державного технічного огляду в установлений строк чи з талоном, що не належить цьому транспортному засобу, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
    Експлуатація транспортних засобів також забороняється, а талон про проходження державного технічного огляду вилучається в разі:
    порушення вимог щодо їх переобладнання;
    порушення порядку встановлення і використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв;
    виявлення технічних несправностей і невідповідності вимогам правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також неукомплектованості відповідно до призначення.
    З метою недопущення негативного впливу на життя і здоров'я людей або в разі загрози погіршення екологічної ситуації експлуатація транспортних засобів може бути в установленому законодавством порядку обмежена або заборонена в окремій місцевості, оголошеній зоною надзвичайної екологічної ситуації. { Стаття 37 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3033-III ( 3033-14 ) від 07.02.2002; в редакції Закону N 586-VI ( 586-17 ) від 24.09.2008 }
« Останнє редагування: 28 Лютого, 2011, 15:28:53 від Maxard »
Если чего-либо не стоит делать, этого не стоит делать и за деньги (с)

Offline Maxard

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 2410
  • карма +277/-0
  • Измаил, Одесская обл.
Re: Закони для водія (вибрані статті).
« Reply #34 : 28 Лютого, 2011, 14:26:56 »
.
Если чего-либо не стоит делать, этого не стоит делать и за деньги (с)

Offline Maxard

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 2410
  • карма +277/-0
  • Измаил, Одесская обл.
Re: Закони для водія (вибрані статті).
« Reply #35 : 03 Березня, 2011, 11:49:44 »
Закон України "Про виконавче провадження"

Стаття 11-1. Права і обов'язки сторін та інших осіб  у виконавчому провадженні
Стаття 24. Прийняття виконавчого документа до виконання
Стаття 25. Строки здійснення виконавчого провадження
Стаття 26. Відмова у відкритті виконавчого провадження
Стаття 34. Обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення  виконавчого провадження
Стаття 36. Порядок і строки зупинення виконавчого провадження
Стаття 50. Порядок звернення стягнення на грошові кошти та  інше майно боржника
Стаття 51. Порядок звернення стягнення на майно боржника при  обчисленні боргу у гривнях або іноземній валюті
Стаття 56. Право боржника на визначення першочерговості звернення стягнення на предмети (види майна)
« Останнє редагування: 03 Березня, 2011, 15:04:24 від Maxard »
Если чего-либо не стоит делать, этого не стоит делать и за деньги (с)

Offline Maxard

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 2410
  • карма +277/-0
  • Измаил, Одесская обл.
Re: Закони для водія (вибрані статті).
« Reply #36 : 03 Березня, 2011, 11:50:00 »
Стаття 11-1. Права і обов'язки сторін та інших осіб  у виконавчому провадженні
    Сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі при проведенні експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими цим Законом.
    Стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа.
    Сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом, оспорювати належність майна і його оцінку, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами. ( Частина третя статті 11-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2798-IV ( 2798-15 ) від 06.09.2005 )
    За виконавчим документом про стягнення коштів за погодженням із стягувачем боржник може передати стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу власне майно.
    Сторони зобов'язані письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.{ Частина п'ята статті 11-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009 }
    Боржник зобов'язаний у строк, встановлений державним виконавцем, надати достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, рахунки в банківських та фінансових установах, своєчасно з'явитися за викликом державного виконавця, письмово повідомити державного виконавця про майно, що перебуває в заставі або у інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
    Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій. ( Закон доповнено статтею 11-1 згідно із Законом N 1095-IV ( 1095-15 ) від 10.07.2003 )

Стаття 24. Прийняття виконавчого документа до виконання
    Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. ( Частина перша статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1095-IV ( 1095-15 ) від 10.07.2003, N 2716-IV ( 2716-15 ) від 23.06.2005 )
    Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
    Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надана відстрочка виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення терміну відстрочки в межах строку, встановленого для пред'явлення цього виконавчого документа. ( Статтю 24 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 1095-IV ( 1095-15 ) від 10.07.2003 )
    У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог строк для добровільного виконання не встановлюється. ( Статтю 24 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 1095-IV ( 1095-15 ) від 10.07.2003 )
    Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
    За заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом. ( Частина шоста статті 24 в редакції Закону N 1095-IV
( 1095-15 ) від 10.07.2003 )
    Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк. ( Частина сьома статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2716-IV ( 2716-15 ) від 23.06.2005 )

Стаття 25. Строки здійснення виконавчого провадження
    Державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:
    закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону;
    повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону;
    повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону. ( Абзац четвертий частини першої статті 25 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 2716-IV ( 2716-15 ) від 23.06.2005 ) ( Частина перша статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002, в редакції Закону N 1095-IV ( 1095-15 ) від 10.07.2003 )
    Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника. ( Статтю 25 доповнено частиною другою згідно із Законом N 1095-IV ( 1095-15 ) від 10.07.2003 )
    Негайному виконанню підлягають рішення:
    1) про стягнення аліментів, заробітної плати в межах платежів, вирахуваних за один місяць, а також про стягнення усієї суми боргу по цих виплатах, якщо рішенням передбачено її негайне стягнення;
    2) про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільненого або переведеного працівника;
    3) в інших випадках, якщо негайне виконання передбачено законом і про це зазначено у виконавчому документі. ( Пункт 3 частини третьої статті 25 в редакції Закону N 1095-IV ( 1095-15 )
від 10.07.2003 )
    Якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання документів, зазначених у статті 18 цього Закону, і у порядку, встановленому цим Законом, проводить відповідні виконавчі дії. ( Частина четверта статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1095-IV ( 1095-15 ) від 10.07.2003 )
    За виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог державний виконавець розпочинає вчиняти виконавчі дії не пізніше ніж у 5-денний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. ( Статтю 25 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 1095-IV ( 1095-15 ) від 10.07.2003 )

Стаття 26. Відмова у відкритті виконавчого провадження
    Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:
    1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
    2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону; { Пункт 2 частини першої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002; в редакції Закону N 3541-IV ( 3541-15 ) від 15.03.2006 }
    3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
( Частину першу статті 26 доповнено пунктом 3 згідно із Законом N 1095-IV ( 1095-15 ) від 10.07.2003 )
    4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення; ( Частину першу статті 26 доповнено пунктом 4 згідно із Законом N 1095-IV ( 1095-15 ) від 10.07.2003, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2716-IV ( 2716-15 ) від 23.06.2005 )
    5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; ( Частину першу статті 26 доповнено пунктом 5 згідно із Законом N 1095-IV ( 1095-15 ) від 10.07.2003 )
    6) у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону; ( Частину першу статті 26 доповнено пунктом 6 згідно із Законом N 1095-IV ( 1095-15 ) від 10.07.2003 )
    7) наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
    Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець у 3-денний строк після надходження до нього виконавчого документа виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові. { Частина друга статті 26 в редакції Закону N 1095-IV ( 1095-15 ) від 10.07.2003; із змінами, внесеними згідно із Законами N 2716-IV ( 2716-15 ) від 23.06.2005, N 521-V ( 521-16 ) від 22.12.2006 }
    У разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої цієї статті державний виконавець роз'яснює стягувачу право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, про приведення виконавчого документа у відповідність із вимогами статті 19 цього Закону. ( Статтю 26 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 1095-IV ( 1095-15 ) від 10.07.2003 )
    Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до відповідного суду в 10-денний строк з моменту її одержання. ( Частина четверта статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2716-IV ( 2716-15 ) від 23.06.2005 )
« Останнє редагування: 03 Березня, 2011, 15:13:03 від Maxard »
Если чего-либо не стоит делать, этого не стоит делать и за деньги (с)

Offline Maxard

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 2410
  • карма +277/-0
  • Измаил, Одесская обл.
Re: Закони для водія (вибрані статті).
« Reply #37 : 03 Березня, 2011, 15:15:15 »
Стаття 34. Обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення  виконавчого провадження
    Виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках:
    1) смерті стягувача або боржника, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення існування сторони - юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво;
    2) визнання стягувача або боржника недієздатним;
    3) проходження боржником строкової військової служби у Збройних Силах України, передбачених законом інших військових формуваннях, якщо за умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях;
    4) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа; { Пункт 4 частини першої статті 34 в редакції Закону N 1095-IV ( 1095-15 ) від 10.07.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2716-IV ( 2716-15 ) від 23.06.2005; в редакції Закону N 3538-IV ( 3538-15 ) від 15.03.2006 }
    5) прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення;
    6) зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право;( Пункт 6 частини першої статті 34 в редакції Закону N 1095-IV ( 1095-15 ) від 10.07.2003 )
    7) подання до суду позову про виключення майна з акта опису й арешту; ( Пункт 7 частини першої статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1095-IV ( 1095-15 ) від 10.07.2003 )
    8) порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника); ( Пункт 8 статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законами N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002, N 1095-IV ( 1095-15 ) від 10.07.2003, N 1255-IV ( 1255-15 ) від 18.11.2003 )
    9) сплати боржником або іншим гарантом у порядку, передбаченому законодавством (у тому числі за договорами про відшкодування ядерної шкоди), коштів на відшкодування ядерної шкоди, що дорівнюють або перевищують встановлену законом межу відповідальності оператора ядерної установки. Для обчислення сплачені кошти підлягають перерахуванню у Спеціальні права запозичення, що встановлюються Міжнародним валютним фондом, за офіційним курсом Національного банку України на день сплати; ( Статтю 34 доповнено пунктом 9 згідно із Законом N 2893-III ( 2893-14 ) від 13.12.2001 )
    10) внесення прокурором касаційної скарги на рішення суду або заяви до Верховного Суду України про перегляд судових рішень; { Статтю 34 доповнено пунктом 10 згідно із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1095-IV ( 1095-15 ) від 10.07.2003; в редакції Закону N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 - щодо набрання чинності зміни див. п.1 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону N 2453-VI від 07.07.2010 }
    11) звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною четвертою статті 11 цього Закону; ( Статтю 34 доповнено пунктом 11 згідно із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
 { Пункт 12 частини першої статті 34 виключено на підставі Закону N 3538-IV ( 3538-15 ) від 15.03.2006 }
    13) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення; ( Частину першу статті 34 доповнено пунктом 13 згідно із Законом N 1095-IV ( 1095-15 ) від 10.07.2003 )
    14) наявності коштів боржника на депозитних, вкладних та інших подібних рахунках боржника, з яких боржник не вправі вимагати видачі чи списання коштів до спливу певного строку, в разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення; ( Частину першу статті 34 доповнено пунктом 14 згідно із Законом N 1255-IV ( 1255-15 ) від 18.11.2003 )
    15) внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" ( 2711-15 ); ( Частину першу статті 34 доповнено пунктом 15 згідно із Законом N 2711-IV ( 2711-15 ) від 23.06.2005 )
    16) призначення тимчасової державної допомоги відповідно до частини п'ятої статті 181 Сімейного кодексу України" ( 2947-14 ). { Частину першу статті 34 доповнено пунктом 16 згідно із Законом N 2853-IV ( 2853-15 ) від 08.09.2005 }
    Виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 7 частини першої цієї статті, зупиняється лише в частині звернення стягнення на майно, щодо якого до суду подано позовну заяву про виключення його з опису. ( Статтю 34 доповнено частиною другою згідно із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
    Виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 15 частини першої цієї статті, не зупиняється за рішеннями про виплату заробітної плати, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів. { Статтю 34 доповнено частиною третьою згідно
із Законом N 1701-VI ( 1701-17 ) від 05.11.2009 }


Стаття 36. Порядок і строки зупинення виконавчого провадження
    Державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених у статтях 34 і 35 цього Закону, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 34 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови надсилається у 3-денний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ. ( Частина перша статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1095-IV ( 1095-15 ) від 10.07.2003 )
    Виконавче провадження зупиняється:
    у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 статті 34, - до визначення правонаступників боржника або призначення опікуна недієздатному боржникові;
    у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 9, 13, 14 і 16 статті 34, пунктами 2, 3, 4, 6, 7, 8 і 9 статті 35, - до закінчення існування названих обставин; ( Абзац третій частини другої статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2893-III ( 2893-14 ) від 13.12.2001, N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002, N 1095-IV ( 1095-15 ) від 10.07.2003, N 1255-IV ( 1255-15 ) від 18.11.2003, N 2853-IV ( 2853-15 ) від 08.09.2005, N 3538-IV ( 3538-15 ) від 15.03.2006 }[/color][/size]
     у випадках, передбачених пунктами 5, 6, 7, 8, 10 і 11 статті 34, пунктами 1, 5 статті 35, - до розгляду питання по суті;
{ Абзац четвертий частини другої статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законами N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002, N 3538-IV ( 3538-15 ) від 15.03.2006 }
    у випадках, передбачених пунктом 15 статті 34, - до закінчення терміну дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" ( 2711-15 ). ( Частину другу статті 36 доповнено абзацом п'ятим згідно із Законом N 2711-IV ( 2711-15 ) від 23.06.2005 )
    Постанова про зупинення виконавчого провадження може бути оскаржена до суду в 10-денний строк. Строки зупинення виконавчого провадження можуть бути скорочені судом.
    Впродовж строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому статтями 28, 32, 33, 78, 79, 80 цього Закону, а також вживати заходів щодо розшуку боржника або його майна. ( Частина четверта статті 36 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1095-IV ( 1095-15 ) від 10.07.2003 )
    Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або заявою стягувача, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам. ( Частина п'ята статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законами N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002, N 1095-IV ( 1095-15 ) від 10.07.2003, N 2716-IV ( 2716-15 ) від 23.06.2005 )
    Якщо арештоване майно боржника передано на реалізацію, копії постанов про зупинення виконавчого провадження та про поновлення виконавчого провадження надсилаються до підприємства, установи,
організації, які здійснюють реалізацію майна боржника. ( Статтю 36 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 1095-IV ( 1095-15 ) від 10.07.2003 )
« Останнє редагування: 03 Березня, 2011, 15:20:37 від Maxard »
Если чего-либо не стоит делать, этого не стоит делать и за деньги (с)

Offline Maxard

  • Hero Member
  • *****
  • Повідомлень: 2410
  • карма +277/-0
  • Измаил, Одесская обл.
Re: Закони для водія (вибрані статті).
« Reply #38 : 03 Березня, 2011, 15:19:22 »
Стаття 50. Порядок звернення стягнення на грошові кошти та  інше майно боржника
    Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
    Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
    Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
    За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.
    У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем. { Частина п'ята статті 50 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3541-IV ( 3541-15 ) від 15.03.2006 }
    Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов'язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам.
{ Статтю 50 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 1255-IV ( 1255-15 ) від 18.11.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом N 3541-IV ( 3541-15 ) від 15.03.2006 }
    Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів указаний певний номер рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності коштів на цьому рахунку державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження звертається до органу, який видав виконавчий документ, з клопотанням про заміну способу та порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника або встановлення іншого способу та порядку виконання рішення. { Статтю 50 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 1255-IV ( 1255-15 ) від 18.11.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом N 3541-IV ( 3541-15 ) від 15.03.2006 }
    Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця. ( Частина статті 50 із змінами, внесеними згідно із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )

Стаття 51. Порядок звернення стягнення на майно боржника при  обчисленні боргу у гривнях або іноземній валюті
( Назва статті 51 в редакції Закону N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )
    У разі відсутності у боржника коштів у гривнях, достатніх для одночасного задоволення вимог стягувача, державний виконавець накладає стягнення на кошти боржника в іноземній валюті.
    Якщо кошти боржника в іноземній валюті є на рахунках, внесках або на зберіганні у банку або іншій кредитній установі, які мають право продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, державний виконавець зобов'язує їх протягом семи днів продати іноземну валюту в розмірі, необхідному для погашення
боргу.
    Якщо такі кошти є у банку або іншій кредитній установі, які не мають права продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, державний виконавець зобов'язує їх протягом семи днів перерахувати ці кошти до банку або іншої кредитної установи, що мають таке право для їх реалізації відповідно до вимог частини
другої цієї статті.
    Звернення стягнення на кошти боржника у гривнях та інше майно боржника при обчисленні боргу в іноземній валюті здійснюється в порядку, передбаченому цією статтею. ( Статтю 51 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 327-IV ( 327-15 ) від 28.11.2002 )

Стаття 56. Право боржника на визначення першочерговості звернення стягнення на предмети (види майна)
   Під час проведення опису боржник має право зазначити ті види майна або предмети, на які слід звернути стягнення в першу чергу.
    Державний виконавець зобов'язаний задовольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інтересів стягувача і не ускладнюють виконання рішення.


Если чего-либо не стоит делать, этого не стоит делать и за деньги (с)