До Окружного адміністративного суду м. Київ
Позивач: Міщенко Сергій Анатолійович
86155, Донецька обл., м. Макіївка,
вул. Робоча 9-2
050-367-88-97
тимчасово мешкаю за адресою:
85670, Донецька область, м. Вугледар,
вул. Радянська буд. 6 кв. 31
адреса електронного суду:
2599011832@mail.gov.uaВідповідач: Міністерство внутрішніх справ України
01024, м. Київ, вул. Богомольця,10
044-256-03-33
про скасування наказу № 822 від 26.07.2004 року Міністерства внутрішніх справ України
АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
03.02.2014 року, використовуючи своє право досудового врегулювання спору відповідно до Закону України «Про звернення громадян» , я звернувся до Міністерства внутрішніх справ України за підстав внесення змін до Наказу МВС України № 822 від 26.07.2004 року (далі Наказ), які відбулися відповідно до Наказу МВС України № 904 від 19.09.2013 року з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України у відповідність до вимог законодавства, оскільки на мою думку вони не відповідають Закону України „Про інформацію” та Конституції України зазначивши прохання:
- Зупинити дії п.п.6.9.1., 6.9.2., 6.9.9., 7.1.5., 9.1., 10.1., 10.2., 10.3.,10.5., 10.6., 10.7, 12.1 наказу МВС України № 822 від 26.07.2004 року;
- Вжити заходи приведення наказу МВС України № 822 до відповідності законодавства України, з урахуванням викладених мною доводів;
- Розглянути звернення та надати відповідь на нього відповідно до Закону України „Про звернення громадян”.
В отриманні інформації в розгляд такого звернення з боку МВС України мені було відмовлено та використовуючи своє право звернення до суду було подано до Донецького окружного адміністративного суду, справа № 805/2740/15-а, позовну заяву з проханням:
- визнати бездіяльність Міністерство внутрішніх справ України протиправною, щодо не надання відповіді на звернення Міщенко С.А. від 12.05.2014 року у строк Закону України «Про звернення громадян»;
- зобов*язати Міністерство внутрішніх справ України повідомити Міщенко С.А. про пересилання звернення від 03.02.2014 року, яке було адресовано до МВС України, до Департаменту Державної автомобільної інспекції МВС України;
У задоволені такого прохання судом було відмовлено, проте встановлено «08.02.2014 року заступник МВС України Ратушняк В.І. надав резолюцію щодо розгляду звернення Міщенко С.А. від 03.02.2014 року, а саме доручив Романову Р.М. (ГУМВС в області) в межах компетенції забезпечити розгляд реагування у відповідності до вимог чинного законодавства та інформування по суті порушених питань, контроль за виконанням дорученням покладено на Астапковича В.І. (Департамент ДАІ)», тобто відповідь ГУ МВС України в Донецької області від 24.02.2014 року № 9/14-40 є такою, що надана за дорученням Міністерства внутрішніх справ України.
З таким рішенням погодився Донецький апеляційний адміністративний суд та ухвалою від 20 жовтня 2015 року справа № 805/2740/15-а залишив апеляційну скаргу без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін, пояснив, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про звернення громадян», главою шостою та ст. 171, ч. 3 ст. 19 КАС України оскарження нормативно - правових актів Міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, повноваження якого поширюються на всю територію України, вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
Рішення суду другої інстанції отримано рекомендованим листом 03.11.2015 року.
19.11.2015 року мною було відправлено до Київського окружного адміністративного суду адміністративний позов з проханням скасувати наказ МВС України № 822 від 26.07.2004 року, проте 12.12.2015 року отримано ухвалу судді Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г. від 27 листопада 2015 року про повернення позовної заяви за підстав не дотримання територіальної підсудності розгляду адміністративних справ, тобто справа підсудна Окружному адміністративному суду м. Київ.
З відповіддю ГУ МВС України в Донецької області від 24.02.2014 року № 9/14-40, яка надана на моє звернення за дорученням Міністерства внутрішніх справ України я не згоден, оскільки в неї відсутня будь-яка інформація стосовно питань за зверненням, однак зазначено, що перевезення небезпечного вантажу по території України регламентуються вимогами Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» (далі Закон), Закону України «Про приєднання України до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечного вантажу», Європейською Угодою про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (далі ДОПНВ та ДОПОГ) та Правил дорожнього перевезення небезпечного вантажу, затвердженими наказом МВС України № 822 від 26.07.2004 року (далі Правила). Проте, з огляду на три нормативно-правові акти, якими регламентується дорожнє перевезення небезпечного вантажу, перевізнику (водію) важко дати оцінку , щодо верховенства по питанню погодження маршруту руху транспортного засобу під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів та отримання свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення небезпечного вантажу (далі Свідоцтво), за підстав не однакового трактування цих обов*язків.
Україна приєдналася до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів 01.05.2000р. відповідно до Закону України Про приєднання України до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ).
Використовуючи своє право звернення до адміністративного суду на оскарження нормативно-правового акту МВС України відповідно до ст.ст. 2,4-6,19,87,99,100,171 КАС України та ст. 55 Конституції України подаю цей позов з проханням щодо скасування наказу МВС України за № 822 від 26.07.2004 року, оскільки:
Мені, громадянину України, як суб*єкту підприємницької діяльності, який здійснює відповідний вид господарської діяльності – водію надано право здійснювати міжнародне перевезення небезпечного вантажу. Такий вид послуг я здійснюю майже 20 років.
З метою забезпечення безпеки перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом 26.07.2004 року наказом Міністерством внутрішніх справ України № 822 було затверджено правила перевезення небезпечного вантажу. Такий наказ було затверджено та зареєстровано Міністерством юстиції України 20 серпня 2004 р. за № 1040/9639.
Після прийняття такого наказу у мене, як перевізника-водія постійно виникали питання щодо роз*яснення тих чи інших питань стосовно перевезення небезпечного вантажу автомобільним транспортом та відправлялися запити до різних інстанцій щодо надання роз*ясень, на які було отримано відповіді. Випадково збереглись відповіді:
- в.о. Голови Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва А.О. Гота від 12.01.2009 року № 111 про пересилання мого звернення до Міністерства внутрішніх справ України щодо питань пов*язаних з перевезення небезпечного вантажу;
- директора Укр ГМЦ МНС М.І. Кульбіда від 29.11.2011 року № 13-20/1716 щодо означення поняття ожеледиця, оскільки працівниками Державтоінcпекції при узгоджені маршруту рухe транспортного засобу при перевезенні небезпечного вантажу було заборонено рух під час ожеледиці, а працівники Державтоінспекції трактували це поняття кожний на свій лад. Після чого складали протокол чи забороняли рух транспортному засобу на не визначений час не зважаючи увагу на найменування небезпечного вантажу та необхідності для виробництва;
- першого заступника начальника Департаменту Державної автомобільної інспекції А. С. Павловський від 27 грудня 2010 року № 4/М-4945 щодо надання роз*яснень з питань перевезення небезпечних вантажів;
- відповідь – висновок Донецької академії автомобільного транспорту від 09.08.2010 року № 06/12-38 щодо можливості перевезення небезпечного вантажу транспортним засобом для отримання свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення небезпечного вантажу, яке видається відповідним органом Державтоінспекції ;
- до мене випадково потрапила копія відповіді начальника відділу Департаменту ДАІ Є.І. Кравченко від 31 липня 2009 року № 4/7-7769, щодо роз*яснення стосовно обмеження руху транспортного засобу при перевезенні небезпечного вантажу у темну пору доби.
Всі звернення відбувалися до відповідних органів за підстав не визначеності правилами перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом окремих питань, тобто відсутня повна та точна інформації за Наказом, як того потребує ст.5 Закону України «Про інформацію»
19.09.2013 року відбулися зміни до наказу МВС України № 822 від 26.07.2004 року.
Ці зміни відбулися без узгодження зацікавленої сторони, а саме перевізників – водіїв, без публічного обговорення у засобах масової інформації, у зв*язку з чим я використав права досудового врегулювання спору, та після цього звертаюсь до суду для надання оцінки законності наказу МВС України № 822 від 26.07.2004 року та приведення його у відповідность Закону України «Про інформацію» та Конституції України та скасування цього нормативно-правового акту, З ОГЛЯДУ НА НИЖЧЕНАВЕДЕНЕ:
1. Наказ МВС України № 822 від 26.07.2004 року (Правила перевезення небезпечного вантажу) ВСТАНОВЛЮЄ:
«6.9.1. На всі транспортні засоби, придатні до перевезення небезпечних вантажів, Державтоінспекцією МВС України оформлюється свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів (додаток 4) (далі - свідоцтво). Свідоцтво виконується на стандартному форматі А4 (210 × 297 мм), має білий колір з рожевою діагональною смужкою.
6.9.2. Свідоцтво видається або продовжується відповідним підрозділом Державтоінспекції МВС України за результатами перевірки відповідності конструкції та спеціального обладнання транспортного засобу вимогам цих Правил.»
- за п.6.9.2 не зрозуміло, який відповідний підрозділ Державтоінспекції МВС України має право огляду ТЗ та видачі (продовження) свідоцтва про допущення ТЗ до перевезення НВ, за місцем реєстрації суб*єкта підприємницької діяльності або за місцем стоянки автотранспорту. Місце стоянки ТЗ та адреса, за якою зареєстровано підприємство може відрізнятися.
- також не зрозуміло, чи може продовжити свідоцтво про допущення ТЗ до перевезення НВ підрозділ Державтоінспекції, який не видавав таке свідоцтво.
Закон України «Про перевезення небезпечного вантажу» ст. 8 зазначено права та обов'язки перевізника у сфері перевезення небезпечних вантажів, а саме «…забезпечити своєчасний огляд транспортних засобів у підрозділах відповідних підрозділів
Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу;…», тобто усі транспортні засоби здійснюючи перевезення НВ в межах України повинні мати таке свідоцтво видане відповідним підрозділом МВС України, проте не зазначено у який спосіб таке Свідоцтво отримують міжнародні перевізники НВ. (ТАКИМ ЧИНОМ МАЄ МІСЦЕ ДИСКРИМІНАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО ПЕРЕВІЗКІВ ЗА ОЗНАКОЮ НАЛЕЖНОСТІ ДО КРАЇНИ)
2. Наказ МВС України № 822 від 26.07.2004 року (Правила перевезення небезпечного вантажу)
6.9.9. Свідоцтво видається на строк, який не повинен перевищувати строку дії протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, виданого суб’єктом здійснення обов’язкового технічного контролю.
- відповідно до п. 3 „Порядок проведення обов’язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів”, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 р. № 137 встановлено періодичність проходження обов’язкового технічного контролю та відповідно складається протокол перевірки технічного стану ТЗ, зазначивши строк дії, проте п.6.9.9. ППНВ не зобов*язує працівника Державтоінспекції видавати свідоцтво про допуск ТЗ до перевезення НВ на такий строк, а надає йому право самому вирішувати термін дії свідоцтва, за власним бажанням, тобто не заборонено встановлювати менший строк.
Проте Європейською Угодою про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) а саме пункту 9.1.2 зазначено отримання допущення на транспортні засоби тільки EX/II, EX/III, FL, OX та AT, MEMU (транспортні засоби EX/II EX/III, які здійснюють перевезення вибухових речовин та виробів та FL, OX та AT, MEMU різновидності цистерн - пункт 9.1.1.2 ДОПНВ), Законом України «Про приєднання України до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечного вантажу» надано перевагу перевізникам здійснюючих міжнародне перевезення НВ на присутність дозвільних документів, не врахував адміністративну відповідальність ст.132-1 КУпАП .
Фактично також має місце дискримінація перевізників-водіїв.
3. Наказ МВС України № 822 від 26.07.2004 року (Правила перевезення небезпечного вантажу)
9.1. Під час перевезення небезпечних вантажів на транспортній одиниці, крім перелічених у Правилах дорожнього руху, мають бути такі документи:
ґ) при перевезенні небезпечних вантажів, які є вантажами підвищеної небезпеки, - погодження дорожнього перевезення небезпечного вантажу (додаток 10), видане Державтоінспекцією МВС України;
- дії цього пункту не відповідають вимогам п. 10.2, 10.3 ППНВ, оскільки при здійсненні транспортного засобу міжнародного перевезення в межах України у водія не може бути маршруту руху погодженого з Державтоінспекцію МВС України, оскільки таке погодження йому не потрібне, а це є порушення ст.22,26 Конституції України.
Однак, якщо буде внесення змін у цей пункт, у відповідності п. 10.2, 10.3 цих правил, то можно, вважати, на порушено ст.ст. 22, 26 Конституції України знову, оскільки всі громадяни України мають рівні права, а саме водії, які здійснюють перевезення небезпечного вантажу в межах України повинні мати рівні умови за присутністю дозволених документів, відсутність одного з перелічених відповідно до п. 9.1 ППНВ тягне адміністративну відповідальність передбачену ст. 132-1 КупАП, а за такими обставинами притягнення до адміністративної відповідальності може бути тільки громадянина України.
Закон України «Про перевезення небезпечного вантажу» ст. 8 зазначено права та обов'язки перевізника у сфері перевезення небезпечних вантажів, а саме «у разі дорожнього перевезення розробити та погодити з відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, маршрути і режими перевезення небезпечних вантажів», тобто усі транспортні засоби здійснюючи перевезення НВ в межах України повинні розробити та погодити маршрут і режим руху ТЗ з відповідним підрозділом МВС України, проте не зазначено у який спосіб таке погодження руху отримують міжнародні перевізники і які саме режими застосовуються до відповідних видів НВ, проте на виконання Європейською Угодою про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) змістом якої відсутнє взагалі поняття погодження маршруту руху транспортного засобу здійснюючого перевезення НВ Закон України «Про приєднання України до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечного вантажу» надано перевагу щодо перевізників здійснюючих міжнародне перевезення НВ на присутність такого документу, не врахував адміністративну відповідальність за порушення умов перевезення НВ передбаченою КУпАП ст. 132-1, якої позбавлені міжнародні перевізники-водії
(ДИСКРИМИНАЦИЯ)
4. Наказ МВС України № 822 від 26.07.2004 року (Правила перевезення небезпечного вантажу)
10.2. Міжнародне перевезення небезпечних вантажів, перелічених у главі 1.10 додатка А до ДОПНВ (на маршрутах, затверджених Міністерством інфраструктури України і Державтоінспекцією МВС України), здійснюється без погодження дорожнього перевезення небезпечних вантажів, виданого Державтоінспекцією МВС України.
- чи повинен український перевізник НВ, якому надано право здійснювати міжнародне перевезення НВ, при здійснені перевезення в межах України погоджувати маршрут руху.
- чи повинен український перевізник НВ, якому надано право здійснювати міжнародне перевезення НВ, при наявності міжнародних ТТН, здійснювати перевезення в межах України без погодження маршрут руху.
- яким чином погоджувати маршрут руху перевізнику здійснюючий міжнародне перевезення НВ на маршрутах, не затверджених Міністерством інфраструктури України і Державтоінспекцією МВС України.
- яким чином ТЗ здійснюючий міжнародне перевезення в межах України погоджує маршрут руху, за умовами переїзду з пункту розвантаження до іншого пункту завантаження. (ППНВ п.3.14. зазначено про «неочищена тара з-під небезпечного вантажу повинна бути маркована і позначена знаками небезпеки так само, як і в наповненому стані.» тобто повинні бути документи дозволяючи здійснювати рух транспортного засобу відповідно до умов правил перевезення НВ)
